Метою викладання навчальної дисципліни “Філософські проблеми ґендеру та фемінізму” є допомога студентам у розумінні та засвоєнні основоположних принципів, головних засад ґендерних та феміністичних теорій. Акцентування уваги на формування знань про всебічний розвиток, становлення сучасної особистості та вироблення власної життєвої позиції, відштовхуючись від філософського аналізу нерівноваги, незбалансованості становища жінки й  чоловіка у соціокультурному просторі та їхніх можливостей і шансів у самостворенні, самоствердженні та самореалізації.

 Основними завданнями вивчення дисципліни “Філософські проблеми ґендеру та фемінізму” є:

1) сформувати загальне уявлення про зародження, становлення та поширення феміністичних теорій у сучасній філософії;

2) висвітлити основні погляди на проблему співвідношення статей в історії філософії;

3) простежити становлення ґендерної теорії у межах феміністичної філософії та поза нею, висвітлити теоретичні та методологічні проблеми розвитку ґендерних досліджень;

4) охарактеризувати основні філософські аспекти ґендерної ідентичності та ґендерної соціалізації;

5) проаналізувати ґендерний вимір в основних сферах життєдіяльності сучасного українського соціуму.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- головні категорії та поняття курсу;

- історію вітчизняної і зарубіжної феміністичної думки;

- основні положення ряду спеціальних ґендерних теорій;

- специфіку ґендерних досліджень.

 вміти:

- створювати філософський дискурс, відштовхуючись від проблематики курсу;

- вільно орієнтуватися у понятійно-категоріальному апараті курсу та його основних теоріях.

 Навчальна програма

Філософські проблеми ґендеру та фемінізму. НП
скачали - 44 раз; размер - 117Кбайт; формат - doc; програма курсу оновлюється

Робоча програма

Філософські проблеми ґендеру та фемінізму. РП
скачали - 30 раз; размер - 280Кбайт ; формат - doc; програма оновлюється

Один комментарий : “Філософські проблеми ґендеру та фемінізму”

  1. Іншим впливовим напрямком постмодерної філософської критики освіти є рух антипедагогіки, який набув широкої популярності в Германії. Його початок, на думку дослідників, був закладений книгою Є. Браунмюля «Антипедагогіка. Нариси до скасування освіти», а подальший розвиток проходив на стику з «антипсихіатрією» послідовників М. Фуко. Виховання однозначно прирівнюється до дресури або терору, пригніченню особистості дитини дорослим, маніпулюванню. Один з основних принципів антипедагогіки сформульовано як принцип спонтанної автономії дитини, що закономірно перетворює освіту у «відкриту», а навчання – в «само-визначальне». Мета антипедагогіки – підтримувати, а не виховувати, будувати симетричні, партнерські взаємовідносини між дитиною і дорослим.

Оставить комментарий