Зміна політичного курсу, трансформація та модернізація соціально – економічної системи, орієнтація на західні цінності, формування нових суспільних відносин та ідеалів призводять до корінної переструктуризації українського суспільства. Колективістські ідеї та теорії, які домінували за радянської доби відступають під натиском індивідуалістичних, що стримувалися та заборонялися протягом останніх десятиліть. Така ситуація в українському суспільстві призвела до реформування інституту моральних цінностей.

“Немає такої доброчесності, з якої не можна було б зробити порок, і немає такого пороку, з якого не можна було б зробити доброчесність.”

(І. Гете)

Якщо вам колись запропонують змалювати ідеальну людину, без сумніву ви це зробите на відмінно, згадавши всі важливі для вас риси людської вдачі. Але з впевненістю можна сказати, що серед них не буде місця всім відомим порокам, тим більше егоїзму.

Зазвичай егоїзм характеризується як негативна риса людського характеру. Заглянемо, наприклад, у будь-який словник іноземних слів і знайдемо: “Егоїзм [фр. Egoїsme<лат. ego я] – себелюбство, перевага своїх особистих інтересів над інтересами суспільними, що базується на конкуренції та експлуатації людини людиною.” Або його крайній прояв – егоцентризм – “відношення до себе як до центру всесвіту”.

Чи погано бути центром всесвіту або прагнути здійснення власних інтересів, навіть шляхом конкуренції чи експлуатації інших? Адже всім відомо, що конкуренція – рушійна сила розвитку людства. Аналогічне значення в даному контексті має і експлуатація – це довільний осмислений примус (тиск), що веде до здійснення не тільки ваших інтересів, а дає змогу працювати та удосконалюватися тим, кого експлуатують. Трохи іншу дію має неосмислений або погано осмислений примус, такий тиск зустрічає протидію з боку інших. Це дає змогу осмислити, упорядкувати свої дії вже вам або змінити мету, якої прагне ваше “Его”.