Схематично описати перспективи розвитку соціології сім’ї в Україні можна наступним чином:

  • нинішній стан дослідницького затишшя триватиме ще невизначений період. Ініціювати новий підйом досліджень зможе тільки підвищення суспільного і державного інтересу до проблем сім’ї та шлюбу. Сьогодні ми маємо справу в більшості випадків лише із статистичними даними;
  •  очікувати сплеску дослідницької активності, викликаної внутрішніми науковими причинами, можна тільки у разі появи нової соціологічної парадигми, контури, суть і час появи якої передбачити зараз, звичайно, неможливо, незважаючи на те, що кількість претендентів на це місце все збільшується;
  •  розвиток соціології сім’ї в рамках вже сформованих підходів буде в найближчі роки відбуватися плавно, супроводжуючись розмиванням міждисциплінарних кордонів з культурною антропологією, історією, історичної демографією, політологією;
  • засвоєння західного досвіду і стилю теоретизування в проблематиці сім’ї та шлюбу, затвердження зразків і моделей емпіричних досліджень, прийнятих у світовій науці, буде відбуватися не надто стрімко. Таке становище, з одного боку, буде ініціювати розвиток спільних проектів та інноваційні прагнення наукової молоді, а, з іншого – вповільнюватись прагненням дослідників старшої генерації зберегти вже сформований стиль і образ діяльності, знайти власний шлях інтеграції у світове наукове співтовариство;
  • особливий вплив на розвиток соціології сім’ї нададуть жіночий рух і «генерацій ні» громадські рухи (причому не тільки молодіжні), що ще не проявилися у повній мірі;
  • у зв’язку зі зростанням організованості та мобілізаційної готовності соціальних груп, об’єднаних за гендерними і генераційних ознаками, посилиться залученість соціології сім’ї до формування практичної соціальної політики та до реформування суспільства з використанням не традиційних для української соціології каналів і методів.

На найближчий період ймовірним є наступний сценарій.

Далее