Анкетування (анкетне опитування)

 Анкетування як вид соціологічного опитування почали використовувати у науці у другій половині 19-го століття. Відомо, що перша анкета була складена Карлом Марксом з метою вивчення становища робітничого класу та вміщувала близько 100 питань («Анкета для робітників»). 20 квітня 1880 року вона була видана у газеті «Revue socialiste», а згодом окремим екземпляром у кількості 25000 примірників, які були розповсюджені по всій Франції. Всі питання в анкеті були відкритими.

Особливо широкого розповсюдження анкетування набуло на початку 20-го століття із розвитком емпіричної соціології. В теперішній час анкетне опитування використовується настільки широко, що по праву може вважатися візитною карткою соціології.

Структура методу анкетного опитування передбачає наявність:

1) дослідника (це складне поняття, оскільки включає не тільки тих людей, що безпосередньо проводять анкетування, але й тих, хто складає самі анкети);

2) респондента;

3) анкети (іншими словами, соціологічного інструментарію).

Основні етапи анкетування:

1) підготовчий етап (є найважливішим, оскільки від нього залежить якість отриманої інформації) – на цьому етапі розробляється програма анкетування, складається план та графік робіт, проектується сама анкета, здійснюється пробне анкетування, тиражується необхідна кількість анкет, складаються інструкції для анкетера та респондента, здійснюється підбір респондентів тощо;

2) оперативний етап – сам процес анкетування;

3) результуючий етап – обробка отриманої інформації.

Кожне соціологічне опитування вимагає створення власної, унікальної анкети, але всі вони мають загальну структуру. Кожна анкета складається з трьох частин:

- преамбула або вступна частина – починається з привітання (наприклад: «Шановний респонденте!» або «Шановний друже!»), далі в ній зазначається тема опитування, хто та з якою метою його проводить, підкреслюється анонімний характер анкетування, додаються короткі інструкції з заповнення анкети, обов’язково висловлюється вдячність за участь в опитуванні;

- зміст анкети – основна частина анкети, що складається з питань по темі дослідження;

- демографічна частина або паспортична – вміщує відомості про респондента (стать, вік, сімейне становище, освіта, професія, місце проживання тощо).

Після того, як дослідник визначився із змістом питань, особлива увага приділяється впорядкуванню анкети. Якщо анкета складається з декількох тематичних блоків, перед кожним блоком можна давати короткі пояснення щодо теми та змісту питань, а також додаткові інструкції щодо заповнення анкети.

Всі питання в анкеті мають бути пронумерованими по порядку, те саме стосується й варіантів відповідей до них. Категорично забороняється розривати текст питання та переносити його на іншу сторінку – це не просто псує дизайн анкети, але й розсіює увагу респондента.

Шрифт анкети має бути чітким та читабельним. В анкеті дозволяється використовувати малюнки, графіки та діаграми. Ілюстративний матеріал сприяє зняттю психологічної втоми респондента, запобігає монотонності сприйняття тексту.

Послідовність питань краще формувати у вигляді воронки – компоновка питань від простих до більш складних, від загальних до більш конкретних. При цьому необхідно пам’ятати, що кількість питань є обмеженою. Вважається, що оптимально на заповнення анкети респондент має витрачати 35-45 хвилин, чому відповідає 25 – 30 питань з теми дослідження.

Список використаної літератури:

1. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. К.: Професіонал, 2004. – 592 с.

Шевченко З.В. Анкетування (анкетне опитування) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shpargalka.net.ua/4stati/anketuvannya-anketne-opituvannya.html