Опитувальні методи збору первинної соціологічної інформації передбачають наявність кваліфіковано складеної анкети (анкетування) або опитувальної картки (соціологічне інтерв’ю). Для цього при формулюванні питань необхідно дотримуватись наступних правил:

1. Кожне питання має бути логічно окремим. Воно не повинно бути «множинним», тобто поєднувати у собі (явно чи неявно) два або більше підпитання.

Наприклад, не варто ставити питання наступним чином: «В яких сферах суспільного життя, на Вашу думку, жінки зазнають найбільшої дискримінації, та які заходи потрібно вживати, щоб подолати ґендерну нерівність в Україні?». Його варто розділити на два окремі питання: «В яких сферах суспільного життя, на Вашу думку, українські жінки зазнають найбільшої дискримінації?» та «Які заходи, на Вашу думку, потрібно вживати, щоб подолати ґендерну нерівність в Україні?».

 Анкетування як вид соціологічного опитування почали використовувати у науці у другій половині 19-го століття. Відомо, що перша анкета була складена Карлом Марксом з метою вивчення становища робітничого класу та вміщувала близько 100 питань («Анкета для робітників»). 20 квітня 1880 року вона була видана у газеті «Revue socialiste», а згодом окремим екземпляром у кількості 25000 примірників, які були розповсюджені по всій Франції. Всі питання в анкеті були відкритими.

Особливо широкого розповсюдження анкетування набуло на початку 20-го століття із розвитком емпіричної соціології. В теперішній час анкетне опитування використовується настільки широко, що по праву може вважатися візитною карткою соціології.

Структура методу анкетного опитування передбачає наявність:

1) дослідника (це складне поняття, оскільки включає не тільки тих людей, що безпосередньо проводять анкетування, але й тих, хто складає самі анкети);

2) респондента;

3) анкети (іншими словами, соціологічного інструментарію).

До опитувальних методів збору первинної соціологічної інформації відносять анкетування та соціологічне інтерв’ю. Вони виступають своєрідною візитною карткою соціології як науки. Головна специфіка (особливість) опитувальних методів полягає у простоті їхньої реалізації, оскільки вони логічно вкладаються у досить просту схему: «питання – відповідь».

До основних переваг опитувальних методів збору первинної соціологічної інформації можна віднести:

- організація самого процесу дослідження – опитування завжди легше провести, ніж соціологічне спостереження чи соціологічний експеримент;

- відносна дешевизна;

- змістовність та універсальність інформації, що була отримана в ході опитування. При опитуванні можна отримати інформацію з будь-якого питання та з різних проблем. При проведенні, наприклад, соціологічного експерименту або соціологічного спостереження, не вся інформація може бути задокументована та містити відповіді на питання, що ставилися в ході дослідження;

- обробка результатів дослідження – передбачає використання широкого спектру методів та технічних засобів. Отримані дані можна обробляти як вручну, так і за допомогою ЕОМ з використанням різного роду комп’ютерних програм таких, як SPSS, ОСА New Line, R та ін.