Переоцінка власних можливостей та здібностей, що була спричинена руйнацією консервативних ідей комунізму та соціалізму, змушує сучасну людину спиратися на власні індивідуальні ресурси, які в свою чергу, підкреслюють автономію особистості, її незалежність та самостійну цінність. Сьогодні індивідуалістичні бажання, прагнення та інтереси краще пояснюють ситуацію, ніж інтереси окремих класів та угруповань, а приватне життя розкриває більший спектр можливостей і містить у собі більше сенсу, ніж програми та форми колективної діяльності.

Сучасна трансформація системи ціннісних орієнтацій, розширення можливостей самореалізації та вибору цілої множини засобів прояву індивідуальності зумовлюють тенденцію до збільшення різноманітних варіантів соціальної взаємодії, внутрішнього світу людини із зовнішньою фізичною та соціальною реальністю, а також до якісно іншої змістовної наповненості її життя. В умовах зростаючої конкуренції в усіх сферах українського життєбуття формується новий характер людських відносин, набувають вагомості та значущості інші суспільні цінності. Вимальовується портрет вже трансформованої людини, яка впевнено власноруч створює нове суспільство відносно своїм цілям, інтересам та вподобанням.

В процесі історичного розвитку соціально-філософська думка розділила суспільства на два загальновизнані типи: колективістські та індивідуалістичні, причому перший характеризує переважно суспільства Східного типу, а другий – Західного. Колективізм та індивідуалізм є поняттями глибоко антагоністичними, але щодо розділення суспільств на два протилежні табори, то тут не існує суворих обмежень та чітких кордонів, оскільки кожному суспільству притаманні як колективістські, так і індивідуалістичні риси. Яке начало займає чільні позиції, якого сенсу набуває кожне з цих понять, залежить від епохи, рівня матеріальної та духовної культури, конкретних умов.

Сьогодні в Україні розв’язується стратегічно надзвичайно складне завдання – входження до цивілізованого світового простору, держави якого існують на засадах незаперечних досягнень людства – соціально орієнтованої ринкової економіки, демократичної системи державного управління, непорушності прав та свобод людини. Складність і проблема цього завдання полягає не лише в подоланні кризових явищ, що охопили політичну, економічну, культурну та ін. сфери, а в надзвичайно складних умовах посттоталітарного періоду, що вимагають зміни менталітету суспільної та індивідуальної свідомості, формування вільної особистості з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює власну цінність та гідність. Саме в цьому контексті сучасність спровокувала зріст та актуальність індивідуалістичних тенденцій у суспільстві.

Докорінна трансформація українського суспільства внаслідок визначених історичних обставин призвела до глибокої трансформації усієї системи цінностей пострадянської особистості, зумовивши поступове поширення і піднесення індивідуалістичних цінностей. Перед сучасним соціальним середовищем, як одним з головних креативних чинників особистості, постала важлива задача оптимізації індивідуалістичних тенденцій, їх спрямування у русло раціональної, осмисленої мотивації подій, вчинків та звершень індивіда, подолання негативного ставлення до поняття „індивідуалізм”, знешкодження та регулювання деструктивних і десолідаризуючих впливів крайніх індивідуалістичних проявів. Гострота актуальності даної проблеми посилюється і тим, що індивідуалістичні настрої властиві кожній людині без виключення. Саме тому для об’єктивного осмислення проблеми індивідуалізму доцільним є звернення до історичних надбань соціально-філософської думки, зокрема німецької класичної філософії.