Антиеволюціоністська теорія Данилевського

Микола Янович Данилевський (1822-1885 рр.) – видатний російський соціолог, етнограф та історик, засновник першої в історії антиеволюціоністської концепції історичного розвитку – «теорія культурно-історичних типів». Це була одночасно і філософська, і соціологічна, і політологічна концепція багатолінійного і паралельного відокремленого розвитку «природних» соціальних систем як своєрідних соціокультурних типів суспільства, особливих цивілізацій. Вона виникла як спроба перебороти недоліки пануючої в той час євроцентристської моделі однолінійного й односпрямованого історичного прогресу і пояснити особливості розвитку Сходу та інших регіонів, у тому числі й Росії. Головна і найбільш відома праця М.Я. Данилевського «Європа і Росія» (1869-1871).

Заперечуючи плаский еволюціонізм і загальнолюдську єдність світового історичного процесу, Данилевський виділяв 13 відособлених культурно-історичних типів:

-         єгипетський,

-         китайський,

-         ассиро-вавилонський,

-         індійський,

-         іранськй,

-         єврейський,

-         грецький,

-         аравійський,

-         римський,

-         романо-германський (європейський),

-         слов’янський,

-         американський,

-         перуанський.

Кожний із них відбиває цілісну сукупність своєрідних істотних ознак даного неповторного, унікального суспільства, виражену насамперед особливостями мови, форм побуту, міфів, епосу і т.п. У цілому ж в основі виділення цих «самобутніх цивілізацій» лежить своєрідне сполучення в кожній з них чотирьох основних елементів: культури, релігії, політичного і суспільно-економічного устрою. Кожна з цих цивілізацій, за Данилевським, проходить у своєму розвитку чотири основні фази, що умовно можна назвати:

1)    зародження,

2)    становленням,

3)    розквітом,

4)    занепадом.

Безсумнівна заслуга Данилевського в оригінальному визначенні співвідношення загальнолюдського і національного (державного). Віддаючи явний пріоритет другому, Данилевський говорив, про «загальнолюдське, яке складається не в тому, щоб йти в одному напрямку, а в тому, щоб історичну діяльність людства обійти в різних напрямках». І не одна цивілізація, згідно з Данилевським, не може видавати себе за вищу точку зору відповідно до інших. Кожний культурно історичний тип покликаний внести власний своєрідний внесок у розвиток людства.

Список використаної літератури:

1. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – С. 56-57.