Просмотров: 1,253До кінця XIX ст. у російській соціології стала очевидною неспроможність географічного, біологічного та психологічного напрямів з’ясувати сутність суспільних відносин. Стало очевидним, що при вирішенні складних соціальних проблем не можна спиратися на будь-який один фактор, а необхідно враховувати всю їхню сукупність та складну взаємодію. Так у російській соціології з’явився плюралістичний, або багатофакторний, підхід до вивчення суспільства, виразником якого був видатний російський вчений Максим Ковалевський (1851-1916).
Ковалевський вказував на роль багатьох факторів суспільного розвитку: економічні, демографічні, політичні, психологічні, моральні, релігійні. Однак жодному з них він не надавав вирішального значення. В різних ситуаціях їм відводяться різні ролі, і будь-який з означених факторів може вийти на деякий час на перший план. На думку дослідників, саме в цьому і полягає світоглядний та методологічний зміст соціологічного плюралізму М. Ковалевського [1].
Інший прояв соціологічного плюралізму виявляється у ставленні до інших соціологічних напрямів та шкіл. Це – прагнення зрозуміти їх, виявити зв’язок між ними, рівно як і готовність застосувати їхні здобутки під час аналізу тих чи інших суспільних явищ. Важливу роль у соціології Ковалевського відіграє історико-порівняльний метод. Порівнюючи розвиток суспільств (народів) різних епох, можна вивести, вважає вчений, деякі загальні закони їх історичної еволюції. Цікавим є і те, що порівнювальні (ті, що вивчались) явища бралися, як правило, не в статиці, а в динаміці, в їх історичній еволюції, що дозволило вивчати не тільки загальні закономірності, а й специфічні особливості розвитку тих чи інших суспільств.
Отже, сутність плюралістичної або багатофакторної теорії М. Ковалевського полягає в наступному: щоб скласти об’єктивне уявлення про життя, функціонування, розвиток певних суспільств або окремих соціальних явищ та процесів, необхідно брати до уваги якомога більше чинників, що здійснюють вплив на досліджуваний об’єкт. Виокремлення із усієї сукупності факторів одного, як головного, вирішального, є не припустимим, оскільки веде до однобічності дослідження, а значить і втрати його науковості [2].
Список використаної літератури:
1. Сірий Є.В. Основні напрямки розвитку російської соціологічної думки ХІХ-поч. ХХст.
2. Шевченко З.В. Плюралістична (багатофакторна) теорія М. Ковалевського.
Loading ...
;
