Візуальна репрезентація ґендеру як одна з умов підтримання та відтворення соціального порядку

Біологічно задана природа людини та її соціальність переплетені надзвичайно складно. Homo Sapiens завжди в тій же мірі є і Homo Socius [1, С. 87]. Соціальна структура, як сума типізацій та створених за їхньою допомогою зразків взаємодії, що постійно повторюються [1, С. 88], передбачає класифікацію індивідів за різними ознаками: демографічними, соціально-територіальними, соціально-етнічними, корпоративними тощо. Однак у повсякденній взаємодії обличчям до обличчя, як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях, першою відбувається категоризація індивідів за статю (біологічна характеристика демографічного поділу індивідів як представників Homo Sapiens), яка стає можливою, у більшості випадків, завдяки візуальній репрезентації ґендеру (соціокультурна характеристика поділу індивідів як представників Homo Socius).

Реалізація ґендеру хоча й залежить від статі індивіда в більшості випадків, лежить виключно в соціальній площині. Будучи символічним поняттям, шаблоном певного типу поведінки, ґендер прагне більш-менш повно реалізуватись в конкретному індивіді у межах заданого соціального порядку, тим самим підтримуючи останній та забезпечуючи певну міру успішності власного носія. Можна говорити про те, що розподіл індивідів на статі у біологічному (фізичному) світі об’єктивується у вигляді ґендеру в соціальному (символічному) просторі. Ґендер виступає як символ, принцип бачення та сприйняття жіночого та чоловічого, фемінного та маскулінного, певна ментальна конструкція.

Положення, яке людина займає у соціальному середовищі, Ервін Гофман називає «sense one’s place» – відчуття власного положення. Ґендер, як відчуття власної позиції у соціальному просторі, не просто орієнтує індивіда в соціальній топології, а й стимулює його відтворювати та підтримувати соціальний порядок. Відчуття власного ґендерного положення, як системи дозволів і заборон, а також адекватне їх відтворення у соціальному середовищі, забезпечують повне та повноцінне включення індивіда в систему соціальних відносин.

На думку П’єра Бурд’є, невідчутне занесення до тіла індивіда структур соціального порядку, здійснюється в значній мірі за допомогою переміщення та руху тіла, пози та положення тіла, які ці соціальні структури конвертують у просторові структури, що, в свою чергу, характеризуються дистанцією від об’єкта до метафоричного «осередку культурних цінностей» [2, С. 51]. В цьому контексті можна говорити й про ґендер, як символічну, соціальну структуру статі, що відбивається і на соціальному, і на просторовому положенні власного носія. В якості прикладу достатньо, на нашу думку, буде пригадати еротичну піраміду Гейл Рубін.

Отже, взаємодія індивідів обличчям до обличчя впорядковується сумою типізацій, з яких складається соціальний порядок, і серед яких на одному з перших місць у безпосередній взаємодії індивідів виступає категоризація за статтю. Остання стає можливою завдяки візуальній репрезентації ґендеру. В свою чергу, візуальна репрезентація ґендеру, даючи можливість категоризувати комунікантів за статтю, формує очікування щодо типізованих моделей поведінки чоловіка та жінки і дозволяє підтримувати не тільки церемоніальний діалект визначеного соціокультурного простору, а й соціальний порядок в цілому.

 Література:

1. Бергер П. Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: Медиум, 1995. – 303 с.
2. Бурдье П. Социология соціального пространства / Пер. с франц.; Отв. ред. Перевода Н.А. Шматко. – М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2005. – 288 с.
3. Гофман Э. Ритуал взаимодействия: Очерки поведения лицом к лицу / Пер. с англ.; под ред. Н.Н. Богомоловой, Д.А. Леонтьева. – М.: Смысл, 2009. – 319 с.

Шевченко З.В. Візуальна репрезентація ґендеру як одна з умов підтримання та відтворення соціального порядку // Візуальність в українській культурі: статус, динаміка, контексти: Матеріали ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція (9 -10 жовтня 2013 р.) – Черкаси: Брама-Україна, 2013. – С. 64-65.