Просмотров: 876Міфи виявляють себе на всіх рівнях соціальної системи без виключення. Вони можуть бути індивідуальними та колективними, можуть продукуватися, підтримуватися та поширюватися на все суспільство окремими сферами життєдіяльності останнього – це політичні, економічні, ґендерні, релігійні та будь-які інші міфи. Але незалежно від рівня складності системи та сфери власного втілення, всі міфи структурують соціальний простір у свідомості індивіда завдяки конкретним образам, що частково або повністю нівелює аналітичну діяльність носія міфу. Найпростішим суспільним міфом є соціальний стереотип.
Соціальні стереотипи – це спрощене, схематизоване, почасти спотворене або навіть хибне уявлення про будь-який соціальний об’єкт (людину, групу людей, соціальне явище, соціальний процес тощо). Вперше термін «стереотип» ввів у вжиток американський журналіст, письменник, політичний оглядач Уолтер Ліппман. У своїй праці «Суспільна думка» він наголошував на тому, що всі предмети, явища та події людина сприймає через стереотипи власної культури, моральних кодексів, соціальної філософії, політичної агітації [1, 97, 99]. В цьому аспекті його ідеї співвідносяться з ідеями Олексія Лосєва, який вважав, що будь-яка річ є міфічною, але міфічною не в силу власної чистої речової якості, а в силу власного міфічного оформлення та осмислення [2, 99].
На основі поглядів Ліппмана сьогодні виділяють чотири основні характеристики соціального стереотипу:
- соціальні стереотипи у вигляді чітких та зрозумілих образів перехоплюють інформацію на її шляху до свідомості людини та тим самим економлять її зусилля при сприйнятті складних соціальних об’єктів. Соціальний стереотип є завжди простішим і зрозумілішим, ніж реальна дійсність. Відмінна риса стереотипу полягає в тому, що він починає діяти ще до того, як вмикається розум. Ця форма сприйняття накладає специфічний відбиток на данні, які сприймаються органами відчуттів людини ще до того, як ці данні досягають свідомості [1, 110];
- для соціальних стереотипів характерними є стійкість та непохитність, вони протистоять освіті та критиці. Якщо реальна дійсність відповідає очікуванням від неї, то стереотип додатково зміцнюється на майбутнє. Якщо реальний досвід не відповідає стереотипу, то найчастіше він сприймається як виключення, що лише підтверджує правило [1, 112]. Таким чином людина захищає власну картину світу. Важливо відмітити, що система стереотипів не є нейтральною. Це не просто механічне впорядкування реальності або спрощений шлях сприйняття оточуючої дійсності, це дещо більше. Стереотипи служать гарантією самоповаги людини, проектують у зовнішній світ усвідомлення її власної значущості, захищають її права та становище у соціальній ієрархії. Стереотипи наповненні почуттями, з якими вони асоціюються. Стереотипи – це бастіон традиції, сховавшись за стінами цього бастіону, людина почувається у безпеці [1, 109];
- всі соціальні стереотипи почасти або повністю є хибними. Якщо соціальні статуси і соціальні ролі роблять життя в середині суспільства прозорим, передбачуваним та санкціонованим, то соціальні стереотипи нав’язують конкретній людини певні риси характеру або поведінкові особливості виключно через її соціальний статус або приналежність до тієї чи іншої соціальної групи. Соціальні стереотипи не розглядають конкретне соціальне явище, конкретний соціальний процес, конкретну соціальну організацію або конкретну людину, вони надають всім соціальним проявам загальні стандартизовані характеристики крізь призму соціального середовища, в якому вони існують. Як зазначає Ліппман, наша філософія містить у собі цілу низку більш або менш систематизованих образів, які служать для опису невидимого світу. Причому ці образи служать не тільки для його опису, але й для судження про нього. Отже, стереотипи насичені преференціями, приязню або неприязню, асоціюються із страхами, бажаннями, потягами, гордістю, надіями. Об’єкт, який активізує стереотип, оцінюється у зв’язку із відповідними емоціями. Ми не починаємо з того, що вивчаємо людину, а потім оцінюємо її як погану. Ми відразу ж бачимо лиходія. Так само як відразу бачимо доброчесного священика, позбавленого гумору англійця, недбало вдягненого художника, хитру східну людину, мрійливого слов’янина, непостійного ірландця, стовідсоткового американця тощо [1, 128-129];
- люди набувають соціальних стереотипів ззовні (через культуру, ЗМІ тощо ), а не формують їх на основі власного досвіду. Власний досвід індивіда виступає в даному випадку інструментом зміцнення або відкидання соціальних стереотипів, що вже існують в суспільстві.
Система стереотипів є жорсткою, людина звертає власну увагу на ті факти, які підтримують її картину світу, та залишає непоміченим все те, що суперечить їй. Як зазначає Ліппман, те, що є для людини чужорідним, буде відкинуто, а те, що відрізняється від традиційних уявлень, залишиться непоміченим. Людина не бачить того, що її око не звикло брати до уваги. Іноді свідомо, але частіше підсвідомо, людина звертає увагу тільки на ті факти, які узгоджуються з її філософією [1, 128].
Список використаних джерел:
- Липпман У. Общественное мнение / Пер. с англ. Т.В. Барчуновой; Редакторы перевода К.А. Левинсон, К.В. Петренко. – М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. – 384 с.
- Лосев А.Ф. Диалектика мифа – М.: Мысль, 2001. – 558с.
Шевченко З.В. Поняття соціального стереотипу на основі праці Уолтера Ліппмана «Супільна думка» // «Нові завдання суспільних наук у ХХІ столітті»: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, Україна, 7-8 листопада 2014 року). – Київ: ГО «Київська наукова суспільнознавча організація», 2014. – С. 80-82.
Loading ...
;
