Докорінна трансформація українського суспільства внаслідок визначених історичних обставин призвела до глибокої трансформації усієї системи цінностей пострадянської особистості, зумовивши поступове поширення і піднесення індивідуалістичних цінностей. Перед сучасним соціальним середовищем, як одним з головних креативних чинників особистості, постала важлива задача оптимізації індивідуалістичних тенденцій, їх спрямування у русло раціональної, осмисленої мотивації подій, вчинків та звершень індивіда, подолання негативного ставлення до поняття „індивідуалізм”, знешкодження та регулювання деструктивних і десолідаризуючих впливів крайніх індивідуалістичних проявів. Гострота актуальності даної проблеми посилюється і тим, що індивідуалістичні настрої властиві кожній людині без виключення. Саме тому для об’єктивного осмислення проблеми індивідуалізму доцільним є звернення до історичних надбань соціально-філософської думки, зокрема німецької класичної філософії.
ДалееКриза ідентичності як деструктивний прояв індивідуалізму: соціально-філософський аналіз
Актуальність означеної проблеми посилюється тим, що саме сучасність вимагає від індивіда наслідування індивідуалістичної лінії поведінки. Адже, не для всіх людей пострадянського простору, зокрема і українських громадян, досвід минулого виявився корисним та придатним до нових умов життя, а життєва перспектива, пов’язана з майбутнім суспільства, зачинена або невизначена. Для того, щоб жити і діяти потрібна визначеність. Якщо ж її немає в оточуючій дійсності, якщо кожний крок в ній – експеримент з невідомими наслідками, а для кожного нового дня досвід вчорашнього вже непридатний, то цю визначеність особистість може набути, сподіваючись тільки на саму себе.
ДалееСоціальний баланс в контексті поєднання індивідуалістичної та колективістської складової: соціально-філософський аналіз
Для суспільства перехідного періоду, яким на даному етапі є Україна, цілком природною і виправданою є глибока дезорієнтованність особистості, відсутність суспільних чітко окреслених стратегій розвитку, твердих морально-етичних норм. Такі умови, на нашу думку, стимулюють і створюють велику амплітуду коливання як суспільної, так й індивідуальної свідомості, у бік гіперболізованих суджень та періодично штовхають суспільство то на шлях крайнього індивідуалізму, то повертають назад – у бік абсолютного колективізму. Тому проблематика поєднання індивідуалістичних та колективістських тенденцій як певного суспільного, так і особистісного балансу, є актуальною для сучасних українських реалій.
ДалееСоціальна справедливість як головний чинник суспільної диференціації в умовах демократизації соціального простору
Від античних часів розвиток політичної, культурологічної, соціально-філософської думки спрямовувався на створення певної моделі цивілізації, суспільства або держави, яка б залишала власного громадянина вільним, робила його творцем власної долі або надавала таку можливість всім без виключення, не утискаючи жодного. Однак, сьогодні перед цією свободою та необхідністю бути вільними надто багато людей відчувають страх, який зумовлюється побоюванням особистої відповідальності, неуспішності, посередності тощо. Саме тому, на думку Ж. Ревеля, люди вигадують „нові колективістські дурниці, аби перебуваючи на порозі вільної і ліберальної цивілізації, звільнитись від особистої відповідальності. Великі системи тоталітаризму – смертельно небезпечний знаменник програми вибудовування людини самої себе” [7, 454].
ДалееГейл Рубин. Размышляя о сексе: заметки о радикальной теории сексуальных политик
© Rivers Oram Press, 1989.
Перевод Яны Боцман выполнен по изданию: Gayle Rubin, “Thinking Sex: Note for a Radical Theory of the Politics of Sexuality”, in Carole S. Vance, ed., Pleasure and Danger: Exploring Female Sexuality (London: Pandora, 1989), pp. 267-319.
1. Сексуальные войны
Когда у него попросили совета, доктор Дж. Герлин подтвердил, что после того, как провалились все прочие попытки лечения, он достиг успеха в лечении маленьких девочек посредством прижигания их клиторов раскаленным железом… Я прикладывал раскаленное железо три раза к большим половым губам каждой и еще три раза на клитор. После первой операции количество чувственных спазмов уменьшилось с сорока-пятидесяти раз в день до трех-четырех. … Теперь мы уверены, что в случаях, аналогичных тем, которые были предложены вашему вниманию, не следует колебаться по поводу применения раскаленного железа в столь раннем возрасте ради искоренения клиторального и вагинального онанизма у маленьких девочек.
Далее
Последние комментарии