П.Лавров є яскравим представником соціологічної думки Росії кінця 19 століття, а саме одного з її напрямів – народництва. В соціології він відомий тим, що започаткував так званий суб’єктивний метод.

На думку Лаврова, до будь-якого явища мислитель повинен підходити з двох точок зору: по-перше, з точки зору сущого (теоретичної, об’єктивної), по-друге, з точки зору належного (практичної, суб’єктивної). В першому випадку він вивчає явища такими, якими вони є насправді. Він нічого не заперечує та нічого не схвалює – просто спостерігає, досліджує явище, залишаючи всі оцінки осторонь. В цьому полягає основна задача будь-якої науки. В другому випадку він підходить до явищ зовсім по-іншому, маючи певний ідеал цього явища або певну мету.

До кінця XIX ст. у російській соціології стала очевидною неспроможність географічного, біологічного та психологічного напрямів з’ясувати сутність суспільних відносин. Стало очевидним, що при вирішенні складних соціальних проблем не можна спиратися на будь-який один фактор, а необхідно враховувати всю їхню сукупність та складну взаємодію. Так у російській соціології з’явився плюралістичний, або багатофакторний, підхід до вивчення суспільства, виразником якого був видатний російський вчений Максим Ковалевський (1851-1916).

Микола Янович Данилевський (1822-1885 рр.) – видатний російський соціолог, етнограф та історик, засновник першої в історії антиеволюціоністської концепції історичного розвитку – «теорія культурно-історичних типів». Це була одночасно і філософська, і соціологічна, і політологічна концепція багатолінійного і паралельного відокремленого розвитку «природних» соціальних систем як своєрідних соціокультурних типів суспільства, особливих цивілізацій. Вона виникла як спроба перебороти недоліки пануючої в той час євроцентристської моделі однолінійного й односпрямованого історичного прогресу і пояснити особливості розвитку Сходу та інших регіонів, у тому числі й Росії. Головна і найбільш відома праця М.Я. Данилевського «Європа і Росія» (1869-1871).

Как-то старый китайский учитель сказал своему ученику:
— Пожалуйста, осмотри эту комнату и попытайся найти в ней все, что имеет коричневый цвет. Молодой человек огляделся. В комнате было много коричневых предметов: деревянные рамы картин, диван, карниз для занавесок, книжные переплеты и еще множество разных мелочей.
— А теперь закрой глаза и перечисли все предметы… голубого цвета, – попросил учитель.

Молодой человек растерялся:
— Но я ничего не заметил!

Ввиду важности конечной цели, кото­рой прежде всего служит различие меж­ду полами, обычно назначение его одной этой целью и ограничивают. Включая это целиком в понятие пола, в этом последнем все видят лишь установление природы, предназначенное для воспро­изводства рода, и потому полагают, что, если бы род мог сохраняться иным способом, люди легко смогли бы обойтись без половых различий, по­скольку нередко кажется, что этот фак­тор даже мешает развитию родовых признаков в отдельных индивидах. В лучшем случае признается очевидный факт благотворного влияния одного пола на другой. В окружающей приро­де это явление столь же мало заметно, поэтому требуется огромное напряже­ние мысли, чтобы вывести понятие о различии между полами из ограничен­ной сферы, куда его обычно помещают, на безграничный простор. Без этого различия природа не была бы природой, ее механизм остановился бы, и связь, объединяющая все существа, и борьба, вынуждающая каждого в отдельности мобилизовать его собственную, прису­щую ему одному энергию,— все это прекратилось бы, когда на место этого различия встало бы скучное и усыпляю­щее равенство.